2013 - 240 pages
langue : ukrainien

2014 - 216 pages
«Понтиїзм» – це історії про черговий кінець світу у країні, життя в якій уже давно є безкінечним апокаліпсисом. Оповіді про прірву, що ховається за кожним полотном – хоч асфальтом, хоч картиною. Казки про любов, зраду, кров, ненависть, м’ясо і шлюб. Хроніки віртуальної війни під проводом віртуальних генералів невіртуальної держави. Проповіді жорстокого вірування в понти, яким поклоняється більшість країни.
"Pontyisme" est le récit d'une prochaine fin du monde dans un pays où la vie est depuis longtemps une apocalypse sans fin. Des histoires d'amour, de trahison, de sang, de haine, de chair et de mariage. Chroniques sur une guerre virtuelle dirigée par des généraux virtuels d'un État non virtuel. Croyance cruelle aux sermons du pontife vénéré par la majeure partie du pays. "

Traduit du géorgien -2015

Цикл притч Манани Менабде «А час минав ...» створювався протягом низки років, на перетині двох культур — німецької та грузинської, конкретно — в Берліні та Тбілісі. Притчі складають єдиний цикл, що містить елементи як грузинського фольклору, так і європейського художнього мислення. У них з дивовижною лаконічністю і витончено легким гумором порушені ті питання, які в усі часи хвилювали людину.
Кількість сторінок :96 / Жанр: Казки
Переклад:грузинська / Перекладач:Рауль Чілачава

« La Zone est mon lieu de détente. Elle remplace la mer, les Carpates, les terrils, la Turquie enduite de mojito frais et parsemée de putes bronzées. Une vingtaine de fois par an, j'y pars en visiteur clandestin. Je suis un stalker, un piéton, un passant, un idiot, appelez-moi comme vous voulez. On ne me remarque pas, mais je suis là. J'existe, un peu comme le rayonnement ionisant. Je prépare mon sac à dos, je passe sous les barbelés puis je disparais dans la profondeur noire des forêts de Polésie, dans les trouées et les odeurs de pin. Je me fonds dans ces épaisseurs étourdissantes et personne jamais ne pourra m'y débusquer. »
Markiyan Kamysh est un jeune Ukrainien, aventurier et journaliste. Né en 1988 deux ans après la catastrophe, il appartient à la « génération Tchernobyl ». Pour lui comme pour ses camarades d'errance, la Zone - cette Zone d'exclusion nucléaire où toute présence humaine est interdite sur un rayon de 30 kilomètres autour de la centrale - est devenue « une terre de paix, figée et hors du temps ».
Depuis 2010, Markiyan Kamysh a passé plus de deux cents jours à explorer la Zone, « à renifler et toucher chaque débris de cette poubelle, chaque fragment du passé ». Il connaît les lieux comme sa poche et nous embarque à la découverte de « l'endroit le plus exotique du monde ».
2015. – 128 с. Серія: Мандри. Тверда обкладинка.
«Оформляндія...» – емоційний вимір Чорнобильщини, занурення у світ нелегальних туристів-«сталкерів».
В книзі ви не знайдете стандартних описів Зони, нудних історичних викладок і роздумів над істинними причинами Чорнобильської аварії. Тут – погляд зсередини на явище нелегального туризму в Чорнобильську Зону відчуження. Тут – смарагдові болота, міліцейські засідки, і збиті до кривавих мозолів ноги. Тут загрозливі зливи нічної Прип’яті та світанкові чари Полісся. Тут спроба відповісти на питання, що коїться в душі людини, яка роками і потай досліджує заборонену землю.
Книга проілюстрована фотографіями, які зробив сам автор.
Фото на обкладинці: Evhen Madatov

160 pages -
Якщо Ви будете обурені, читаючи цю книжку, якщо Ви будете знервовані, згадуючи раптом її звороти, абзаци, а то й сторінки, якщо Ви будете заскочені, роздивляючись її візуальну частину — це буде найкращим подарунком тому поколінню, яке вступає в сучасну українську
літературу. Бо молода Авторка створює образ рідного міста як світу,який паплюжиться і нівечиться недолугим варіантом Великої Цивілізації. Головна героїня поступово щезає, замовкає тоді, колимісто перестає бути для неї реальністю.

2016. – 154 с. Тверда обкладинка.

Після аварії на ЧАЕС у 1986 році тотальне відселення мешканців Києва – столиці України і міста-мільйонника, було цілком реальним сценарієм. Як в цьому випадку могли розвиватися події, автор уявив у романі «Київ-86». Через 30 років після аварії провідник-«сталкер» веде японських туристів до заповітної мети – покинутого Києва, який мріють побачити всі мандрівники на планеті, але наважуються лише одиниці.

Ця книга – гарячий поцілунок літа в місті, яке ми могли втратити.

2018. – 304 с.
«Коханці Юстиції» – паранормальний роман, у якому окремі життєписи з притаманною автору композиційно-стилістичною майстерністю об’єднуються в художню цілість і аж волають про восьми-з-половиною-серійну кінематографічну реалізацію. Родинно-побутові і політичні вбивства, зґвалтування і грабунки, розбещення малолітніх і загадкове відокремлення голови, ідейні зради і зради заради ідеї, закладені різним дияволам душі й не завжди справедливі, але часто жахливі покарання. Чого ще треба, щоб читач відчув себе благим і з насолодою усвідомив свою моральну перевагу над нещасними коханцями примхливої Юстиції? Та вже – за старою доброю традицією – й над автором, якому спало на думку увічнити таких пропащих істот.
, 2018. – 304 с.

Анотація

Книжка Галі Аккерман - це подорож письменника крізь драму Чорнобиля в різноманітних її людських, соціокультурних, професійних аспектах. Це проходження крізь очисний вогонь нового знання, трагічних відкриттів, крізь драму людських доль.
2018
Ця книжка також про Чорнобиль як про один з найстрашніших злочинів радянської системи. Незаперечна цінність видання і в тому, що це погляд людини з іншої культури, з інших культур - адже авторка суміщає в собі єврейську, російську і французьку культури, родинно пов'язана з Україною.

Анотація
Ця книжка – це військовий щоденник санінструктора 2-го взводу 1-ї роти 1-го батальйону 93-ї ОМБр Валерії Бурлакової, яка разом з іншими нашими бійцями боронить Україну від ворога. “Ми захищаємо не дупи штабних полковників, не цукерні біля метро, не в’язниці, за ґратами яких сидять вже сотні наших побратимів, і не будинки тих, хто втік від війни…”, – пише авторка. “А – вже просочену кров’ю найкращих землю Донбасу”. Книжка містить щемливу історію втраченого кохання, яке залишиться незгасимим вогником у серці молодої жінки-бійця. Ілюстрації, подані наприкінці тексту, не лише відображають реалії життя на фронті, а й є органічним продовженням думок і переживань самої авторки.

328 pages - 2021
Вояж-роман «Sweet світ» – дотепне і захопливе плетиво з життя деяких українських експатів ХХІ століття: ці люди працюють за кордоном, добре заробляють і часом опиняються у вирі неймовірних подій, пригод, ситуацій. «Sweet світ» – своєрідна одісея бурхливим морем сучасності, з її звабливими і владними жінками, спокусами дорогого життя і його небезпечним напівкримінальним зворотним боком. Водночас це своєрідний путівник старовинними й екзотичними, далекими і близькими містами та країнами, пустелями й райськими островами, а заодно – і карта щонайкращих вин, місцевих трунків і страв. Та за всім цим примарним солодким світом герої роману шукають справжні почуття і емоції, прагнуть віднайти себе і свою Ітаку.

432 pages - Disponibilité à partir du 10 juillet 2022
Ця груба книжка короткої прози збудована за взірцем клепсидри – водяного годинника. Десять років досвіду пізнання розпорошені у кількох десятках нотаток, кількох тисячах речень. Читаючи їх, можна всіляко поводитися із часом. Залежно від налаштування струменя. Пропустити через себе на повну силу впродовж кількох днів; випускати мало не по краплі впродовж кількох років… Або віднайти якусь власну ненормальну гру з ритмом закручування і відкручування годинникового краника.

456 pages -
Як і в «реальній дійсності», ще одна революція зазнала поразки. Можливо, тому, що втратила свого загадкового лідера. Йосип Ротський (не плутати ні з Йосіфом Бродським, ні з Йозефом Ротом), музичний герой барикад, змушений хоч кудись утікати, приміряючи на себе долю багатьох інших Йосипів. Його переслідують, і режимні спецслужби – це лише пів біди. Є ще недоречна любов, з якою не звладати, і банківська таємниця, з якою не впоратися. В’язничний досвід і мимовільно успішний теракт. А також розум і забуття, сміх і темрява, холод і пекло, іронія і щем. Останній сховок, звідки дозволено вести нічний етер. Чи справді останній?..

«Радіо Ніч» – найгостросюжетніший, а водночас найліричніший твір Юрія Андруховича. Простір, у якому авантюрний роман зустрічається з фентезі, а Девід Бові – з мандрівними музикантами Середньовіччя.

В оформленні обкладинки використано картину Влода Костирка «Перепочинок під час утечі в Єгипет» (2020).

320 pages.
«Район «Д» – збірка об’єднаних спільним часом і простором історій, з яких поступово вимальовується портрет автора на тлі «інших берегів», де минули його дитинство, отроцтво і юність. Самокритичний портрет, у якому можна розгледіти риси хуторянства і космополітизму, дріб’язковості й великодушності та ще багато чого. Водночас це груповий портрет кількох десятків більш або менш прописаних мешканців згаданого черкаського району з їхніми більш або менш успішними спробами пережити несподіваний перехід від пізньорадянської до ранньонезалежної України.

2017 -
Одного разу, прокинувшись, ти бачиш за вікном вогонь. Ти його не розпалював. Але гасити його доведеться й тобі…
…Січень 2015 року. Донбас. Паша, вчитель однієї зі шкіл, спостерігає, як лінія фронту неухильно наближається до його дому. Стається так, що він змушений цю лінію перетнути. Щоби потім повернутись назад. І для цього йому щонайменше потрібно визначитись, на чиєму боці його дім…

2020 - 128 p.
Що робити, коли не довіряєш навіть найближчим рідним? Як вибиратися з пастки, до якої сам себе загнав? Кому можна розповісти про найважливіше, якщо мову зламано, а вміння слухати й розуміти залишилося в довоєнному минулому? Події п’єси «Хлібне перемир’я» відбуваються влітку 2014 року. Історія однієї смерті поступово перетворюється на історію цілого покоління, на історію стосунків між дітьми та батьками, на історію зради й недовіри, сповнену комічних слів і трагічних сенсів, поєднувати які так досконало вміє Сергій Жадан. Війна триває, і жодне перемир’я не здатне загоїти завданих ран: вони й далі нитимуть, назавжди змінюючи життя людей, які зовсім не збиралися воювати.

2019 -
Tарас Прохасько, який віддавна обіцяє нам написати роман, знову його не написав. Зате написав – у своєму ні з ким не сплутувальному стилі – серію шкіців чи, може, есеїв. Про що? Про одне й те саме: про майбутнє, яке було давно, і про все, що вже є, але не знати, як довго ще буде. Зокрема – про такі прості речі, як балькони й фіранки, світло й каміння, гойдалки й туалети, проходи містом і знімання фільму в Карпатах, формула щастя і фактор впливу, бабінтон і зельбсферштендліх тощо. А також про те, що спати треба уважно, снідати – по-своєму, а дивитися – зміщуючи візир. Так, але не це тут головне. Бо головний тут – тип оповіді, в якому рефлексії стають елементами сюжету й оприявнюються не як написані постфактум, а як проговорені в момент народження. І тому ніякі це не шкіци й не есеї, а оповідання в найстрогішому значенні цього слова

2020. – 256 с.
«Порт Житана» – затишний ресторанчик на березі мальовничого Женевського озера. У різний час він стає особливим місцем для Марка Мазура, українського художника-емігранта,
який прославився своїми авангардними роботами в міжвоєнному Парижі, і Сергія Коваленка, мистецтвознавця, що збирає колекцію для впливового київського олігарха й намагається розкрити загадку таємничого зникнення свого славетного земляка. «Порт Житана» – це роман, у якому історія тісно переплетена із сучасністю, а мистецтво – із людськими долями і стосунками. Це роман про вимушену втечу й неодмінне повернення, фальшиву «любов» і справжнє кохання, про щоденний вибір, який здійснює людина.

2021 - 176 с.
«Солодке життя» — збірка оповідань, об’єднаних настроєм та сюжетними спіралями. У «Двадцяти п’яти днях» Лука сідає в крісло перукарки в еміґрантському кварталі Берліна. Вони говорять різними мовами, і єдиний спосіб порозумітися — жести та доторки. Їхня внутрішня мова веде їх за собою, аж поки настає двадцять п’ятий день. У «Каїрському експресі» Давид подорожує трансконтинентальним потягом і везе до кінцевої станції таємний вантаж. Проте комфортний перебіг цієї мандрівки під загрозою. У «Списанні» дівчина отримує термінове завдання. «Зрештою, кому ще могли довірити цю справу», — думає вона, почувши наказ. Щоб виконати його, вона йде на зустріч із Теракотовим.

Тринадцять історій, які нуртують внутрішніми драмами, переживаннями, пристрастю, люттю, обожнюванням. Оповідання мироточать смаками — солодкими і не тільки. Вони кінематографічні: читаючи, ви наче відчуватимете простір фізично — тканини, кольори, відтінки, поверхні.

Ця книжка повна загадковості та грайливості, тривоги, але й повітряної легкості. «Солодке життя» запрошує до гри, до подорожі літаками і потягами, кімнатами і будинками, мегаполісами і континентами. Закликає до мандрівки безмежним, неохопним космосом людської природи. Довіритесь героям — вони стануть вашими провідниками і вкажуть шлях у вигадливому лабіринті історій.

2021. – 304 с.
«Хто ти такий?» – час від часу запитує малолітнього Тимофія його контужений далекою війною ворог і друг, мучитель і наставник Фелікс. «Хто я такий?» – запитує себе наприкінці роману майже дорослий автобіографічний Тимофій. Шлях від першого питання до другого є неминучим для героя будь-якого роману виховання. У випадку Артема Чеха – виховання в тіні відразливого досвіду чужої війни, що раптом виявляється моральною і фізичною підготовкою до власної, хоча якраз її ми у цьому романі не знайдемо. Але, можливо, знайдемо всі ті дитячо-юнацькі ініціації, крізь які нам самим довелося продиратися до зовсім не такого, як очікувалося, дорослого життя.

2019 - 384 c.
Нова книжка Андрія Любки – це розповідь про землі й народи між Одесою та Трієстом, про краї, де починаються й не закінчуються Балкани. Це приватний щоденник численних подорожей до популярних місць, столиць, але також до загублених у часі й просторі провінцій та невизнаних республік. Чому серби не люблять хорватів, а словенці не вважають себе балканцями, як Дунай не лише ділить, а й сполучає Європу, де й коли македонські даїшники видурюють хабарі, в яку дівчину з Бухареста автор міг би закохатися, скільки можна випити ракії в Сараєві й узо в грецькій таверні – про це та інше Любка розповідає інколи з гумором, а інколи й по-науковому ретельно, долає кордони і ставить під сумнів стереотипи, знайомиться й свариться, шукає нічліг і вдає із себе словака – одне слово, робить усе, що й треба робити, шукаючи варварів.